Кожна прекрасна думка, що приходить на розум дитині, згодом зміцнює й облагороджує її характер. Наші тіла, всупереч нашому бажанню, старіють, але чому б нашим душам не залишатися завжди молодими?
Простий злочин – придушувати дитячу радість і змушувати дітей бути похмурими й поважними. Незабаром на їхні плечі ляжуть життєві проблеми. Скоро життя принесе їм і тривоги, і трботи, і трднощі, і тягар відповідальності. Так нехай же якомога довше залишаються вони юними й безтурботними. Їхнє дитинство потрібно, у міру можливості, наповнити радістю, світлом, веселими іграми.
Батькам не слід соромитися того, що вони граються і пустують разом із дітьми. Може, саме тоді вони ближче до Бога, ніж коли виконують найважливішу, на їхню думку, роботу.
Ніколи не забуваються пісні дитинства. Спогад про них лежить під тягарем заповнених турботами років, як узимку під снігом ніжні квіти.
У такому домі можуть виховуватись тільки краса і м’якість характеру. Одним із нещасть нашого часу є те, що тихі сімейні вечори витісняються справами, розвагами.
