Пропозиції для того щоб бути щасливим:

1. Похвали хоч би трьох людей на день.
2. Спостерігай схід сонця хоча б один раз на рік.
3. Щиро і міцно потисни руку комусь при зустрічі.
4. Дивись людям в очі.
5. Співай, коли миєшся в душі.
6. Витрачай менше з того, що тобі платять.
7. Умій прощати собі і іншим.
8. Пожартуй хоча б три рази в день.
9. Віддай усе, що Ти позичив.
10. Сприймай інших так, як Ти хотів би, щоб Тебе сприймали.
11. Знаходь нових друзів.
12. Умій зберегти таємницю.
13. Не відкладай радості на завтра.
14. Визнай свої недоліки.
15. Усміхайся, - це нічого не коштує, але є безцінним.
16. Не молися, просячи дрібниць, - тільки мудрості і відваги.
17. Давай іншим другий шанс.
18. Нічого не вирішуй, коли Ти є сердитий.
19. Віддайся Твоїй праці цілковито.
20. Борони Боже, щоб Ти перекреслив чиюсь надію, - можливо ця людина має тільки її єдину.
І будеш щасливим!

Як прожити один день без нотацій?

1.Будити дитину треба спокійно. Прокинувшись, ваш син чи донька мають побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не смикайте за дрібниці, навіть якщо "вчора попереджували".

2.Не підганяйте. Вміло розраховувати час - це ваша турбота.

3.Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

4.Не прощайтеся, даючи настанови: "Дивись, не бешкетуй", "Принеси тільки хороші оцінки". Проведіть хоча б до дверей, побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів. У вашої дитини попереду важкий день.

5.Після школи зустріньте спокійно, обійдіться без лавини запитань. Якщо дитина хоче поділитися чимось, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім. Присядьте у затишному місці і вислухайте, це не займе багато часу.

6.Якщо вас викликають до школи (а краще самому навідуватися), зробіть так, щоб ваша розмова з учителем відбулася без дитини. А вдома не поспішайте влаштовувати сварку.

7.Кращий час для приготування уроків з 15-ї до 17-ї години. Під час приготування не "сидіть над душею". Однак підтримка потрібна: "Не хвилюйся, тобі все вдасться", "Давай разом розберемося".

8.Протягом дня знайдіть хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині. Не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент немає важливішої справи, ніж турботи, смуток, невдача сина чи доньки.

9.Майте не увазі: навіть "дорослі діти" люблять казку перед сном, спокійну цікаву оповідь, лагідне погладжування. Не нагадуйте перед сном неприємності, не з'ясовуйте стосунки. Напруги за день після цього ніби й не було - дитина засне здоровим, міцним сном.

Діти і робота

Якось один чоловік повернулася пізно додому з роботи, як завжди втомлений і засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п'ятирічний син.

- Тато, можна у тебе дещо запитати?

- Звичайно, що трапилося?

- Тат, а скільки ти заробляєш?

- Це не твоя справа! - обурився батько. - І потім, навіщо це тобі?

- Просто хочу знати. Будь ласка, ну скажи, скільки ти заробляєш в годину?

- Ну, взагалі-то, 500. А що?

- Тат - син подивився на нього від низу до верху дуже серйозними очима. - Тат, ти можеш позичити мені 300?

- Ти питав тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку? - закричав той. - Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати!.. Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшно втомлююсь, а ти так безглуздо поводишся.

Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти в дверях і злився на прохання сина. - Та як він сміє питати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей? Але через якийсь час він заспокоївся і почав міркувати розсудливо: Може, йому дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та біс з ними, з трьома сотнями, адже він ще взагалі жодного разу у мене не просив грошей . Коли він увійшов до дитячої, його син вже був в ліжку.

- Ти не спиш, синочку? - запитав він.

- Ні, тато. Просто лежу, - відповів хлопчик.

- Я, здається, дуже грубо тобі відповів, - сказав батько. - У мене був важкий день, і я просто зірвався. Вибач мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.

- Ой, тату, дякую! - радісно вигукнув він.

Потім він заліз під подушку і дістав ще декілька зім'ятих банкнотів. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав всі гроші разом, і ретельно перерахував купюри, і потім знову подивився на батька.

- Навіщо ти просив грошей, якщо вони у тебе вже є? - пробурчав той.

- Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз вистачить - відповіла дитина.

- Тато, тут рівно п'ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу щоб ти повечеряв разом з нами.

Мораль:

Моралі немає. Просто хотілося б нагадати, що наше життя дуже коротке, щоб проходило воно повністю на роботі. Ми не повинні дозволяти йому протікати крізь пальці, і не приділяти хоч б крихітну її дещицю тим, хто дійсно нас любить, найближчим нашим людям. Якщо нас завтра не стане, наша компанія дуже швидко замінить нас кимось иншим. І лише для сім'ї і друзів це буде дійсно велика втрата, про яку вони пам'ятатимуть все своє життя. Подумай про це, адже ми приділяємо роботі значно більше часу, ніж сім'ї.

Найбільший гріх – гордість;
Найкращий день – сьогодні;
Найкраще місто – там, де ти самоутверджуєшся;
Найкраща робота – та, яку любиш;
Найкращий відпочинок – робота;
Найбільша помилка – втрата надії;
Найбільша слабкість – ненависть;
Найбільший порушник – базіка; 
Найнебезпечніша людина – брехлива;
Найбільша потреба – спілкування;
Найбільше багатство – здоров’я;
Найбільший дар, який ти можеш дати або отримати – кохання;
Найкращі друзі і товариші – книжки;
Найбільші твої вороги – заздрість, скнарність, потурання власним слабкостям, жалість до самого себе;
Найбільша подія у житті – фізичне, психічне і духовне переродження;
Найвідштовхуюче – тиранія;
Найгірша риса – зарозумілість;
Найбільший камінь спотикання – невігластво.

БОГ СОТВОРИВ БАТЬКА

Коли милостивий Бог заходився творити батька, то спершу виготовив манекен - доволі високий і кремезний.

Але один із янголів, що саме знаходився поблизу, мовив:

- Татуню, а що то за батько? Якщо дітей створив такими крихітними, як дірочки в сирі, то навіщо витворюєш такого дебелого батька? Та ж не зможе він грати у шашки, поки не стане навколішки. Не приголубить дитя на сон грядущий, не згорнувшись клубком, і навіть не поцілує, як не складеться навпіл...

- Твоя правда, - відповів Бог, усміхнувшись, -та якщо я зроблю його меншим, то діти не матимуть на кого дивитися, задерши голову.

І коли згодом ліпив батькові руки, то зробив їх досить великими та дужими.

А янгол нахилився, приглядаючись до творива, і несхвально промовив:

- Татуню, як такими ручищами можна зав'язати дитині бант, застебнути чи розстебнути ґудзика, заплести кіску чи витягти з пальчика скалку?

- І це правда, - з усмішкою відповів Бог, - зате ж долоні достатньо широкі, аби вмістити все, що можна знайти у дитячій кишені, а водночас достатньо малі, аби погладити маля по голівці.

Бог саме взявся ліпити ноги, нечувано довгі та грубі, коли ж янгол не витримав знову:

- Так не годиться! Чи ти й справді гадаєш, ніби на такі колоди можна вранці схопитися з ліжка, щоб заспокоїти дитину, яка плаче? Чи протиснутись через зграйку дітлахів, не роздушивши принаймні двох із них?

- Не бійся, - усміхнувшись, відказав Бог, - ноги вийдуть на славу. От побачиш: вони не дадуть упасти, коли батько з дитиною бавитимуться в коня і вершника. Крім того, ними виганятимуть мишей із великої хати, а ще хвалитимуться черевиками, завеликими для будь-чиєї ноги.

Бог працював цілу ніч, аби звірити людині-батькові лиш незначну кількість слів, зате обдарувати його сильним і таким, що викликає довіру, голосом; дати йому очі, спроможні бачити все і при тім не втрачати спокійно-поблажливого виразу. А насамкінець, по тривалому роздумі, останнім дотиком Бог створив сльози. Після чого звернувся до свого янгола із запитанням:

- Ну як, тепер ти переконався, що батько може любити так само віддано, як і мати?

(Ерма Бомбек)

Студентів університету попросили наприкінці тижня виконати "домашнє завдання" - неквапливо і сердечно обняти власного батька.

- Я не можу зробити цього, - запротестував один студент, - мій батько чого доброго помре від переляку.

- А до того ж, - озвався другий, - мій батько і так знає, що я люблю його.

- Отже, завдання не таке вже й важке, - мовив професор. - Чом би тобі не виконати його?

А в понеділок усі жваво і з подивом обговорювали несподівані результати досліду.

- Мій батько розплакався! - повідомив один.

- Неймовірно! - вигукнув другий. - Мій батько подякував мені.

КОЛИ БОГ ТВОРИВ МАМУ

Одного разу добрий Бог вирішив створити... маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:
— Ти стільки часу тратиш на неї!
— Так... Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо спитав:
— Шість пар рук?
— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.
— Аж стільки! — скрикнув ангел. Бог ствердно кивнув. Потім додав:
— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “Що ви там робите, діти?”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару — на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.
— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.
— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.
— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
— Вміє думати? — спитав ангел.
— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
— Тут щось стікає, — сказав здивовано.
— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.
— А для чого вона? — спитав ангел.
— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.
— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.
Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:
— Правду кажучи, це не Я створив... ту сльозу...
(Ерма Бомбек)

Сприймайте свою дитину такою, яка вона є

        Ми нерідко чуємо, як батьки докоряють дитині: «Не будеш слухатися, я тебе не любитиму». Або: «Не отримаєш нічого, доки не припиниш… (лінуватися, битися, грубіянити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати батькам, слухатися). Ви тільки задумайтеся над цими словами. Дитині прямо заявляють, що її приймають на умовах, що її люблять чи будуть любити, «тільки якщо…». А це западає глибоко в душу дитини.

        Багато батьків твердо переконані, що головні методи виховання – батіг і пряник, тобто покарання й нагороди. Але біда в тому, що ці методи не завжди безвідмовні. Є й інша закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Запам’ятайте, виховання дитини – це зовсім не дресирування, а завдання батьків не виробляти в дитини умовні рефлекси.

        Одна з найважливіших людських потреб – потреба в любові, кожна людина хоче відчувати себе потрібною комусь. Аби дитина нормально розвивалася, треба постійно задовольняти цю потребу: казати дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто хороша. Про вашу любов свідчать також привітні погляди, ласкаві дотики, обійми і, звичайно, прямі слова: «Як добре, що ти у нас є», «Ти мені подобаєшся», «Я люблю, коли ти вдома», «Мені добре, коли ми разом».

        Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир радить кілька разів на день обіймати і пригортати дитину. За її словами, щоб добре почуватися, потрібно не менше восьми обіймів на день! І, до речі, не тільки дитині, а й дорослій людині. Такі знаки безумовного приймання особливо потрібні дитині. Вони підтримують її емоційно, допомагають психологічно розвиватися. Без таких знаків у дитини виникають емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то й нервово-психічні розлади.
        Пам’ятайте: чим частіше батьки сваряться на дитину, докоряють, критикують її, тим швидше вона доходить висновку: «Мене не люблять». Щоб ваші діти ніколи не переживали такі почуття, дорогі батьки, запам’ятайте ці правила:

• Можна бути невдоволеним окремими вчинками дитини, але не дитиною загалом.
• Можна засуджувати вчинки дитини, але не її почуття, хай там які вони небажані або «недозволені».
• Незадоволення поведінкою дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття її.
• І наостанок: розмовляйте з дитиною на важливі для неї теми, намагайтеся зрозуміти її і прийняти такою, як вона є.

Спілкуйтесь більше зі своїми дітьми!