Життя-це...

1.Життя – це можливість, скористайся нею (дано життя - живи).

2.Життя – це краса, милуйся нею (умій бачити прекрасне навіть там, де все здається темним).

3.Життя – це мрія, здійсни її (кожен має мету, її треба добиватися).

4.Життя – це виклик, прийми його (умій прийняти непередбачуване і розібратись у ньому).

5.Життя – це повинність твоя насущна, виконай її (народжуєшся для того, щоб від тебе була користь).

6.Життя – це гра, стань гравцем (умій знайти вихід, виграти, але чесно, в якійсь ситуації).

7.Життя – це багатство, не розтрать його (прожити так,щоб мати користь, а не розтринькати час даремно).

8.Життя – це кохання, насолоджуйся ним (кохання до рідних, близьких, дорогих серцю людей).

9.Життя – це таємниця, пізнай її (відкривати для себе щоразу щось нове, цікаве).

10.Життя – це король лиха, побори все (боротьба з труднощами, не здаватись, а боротись). 

11 Життя – це пісня, доспівай її до кінця (прожити так, щоб потім тебе згадували хорошими словами, не робити прикрощів). 

12.Життя – це боротьба. Стань борцем (боротись за місце під сонцем на цій землі). 

13.Життя – це прірва невідомого, ступи в неї не боячись (не бійся труднощів, але будь обережним, добре усе обміркуй).

14.Життя – це фортуна, шукай цю мить (у житті є злети, цінуй їх). 

15.Життя таке чудове, не загуби його.

Мати Тереза

ТЕ, ЩО...

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби;

мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від

мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш;

тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти

вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався

сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з

повним ротом...

Те, що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо

про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий;

приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно,

коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому

страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з

тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти

мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо

я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли

почути ще в дитинстві.

Про матір (народна легенда)

В одному домі лежав хворий хлопчик, так, що ніякої надії на життя не було. І всі над ним плакали: батько, мати і дві сестрички. Плакали, бо хлопчик умре.

Коли звечоріло, одна сестричка вийшла надвір. Бачить, стоїть у дворі хтось у чорному.

Вона не бачить хто та й питаєє:

- Хто в нашому дворі стоїть?

А воно й каже:

- Я Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А дівчинка каже Смерті:

- Йой, я тебе прошу, не бери братика, бери мене.

- Тоді йди до хати, попрощайся з усіма своїми рідними, та прийдеш, і я візьму тебе.

Вона зайшла до хати, нікому нічого не сказала та тихенько-тихенько лягла спати.

Виходить друга сестричка. І та бачить, що хтось у чорному стоїть. І та питає:

- Хто там стоїть у нашому дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А вона просить:

- Йой, я тебе прошу, не бери мого братчика, бери мене.

- Добре, візьму. Іди до хати, попрощайся з усіма рідними, і я тебе візьму, а братика залишу.

Зайшла вона до хати і більше не повернулася, бо й та не хотіла вмирати.

Через якийсь час виходить батько. Вийшов, побачив Смерть у чорнім та й питає:

- Хто там у мій двір зайшов?

- То, - каже, - я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому одну душу взяти.

А батько каже:

- Не бери мого сина, бери мене. Він ще такий молодий, най би жив.

- Добре, іди до хати, попрощайся з усіма, вийдеш, і я візьму тебе.

Зайшов батько до хати та й більш не прийшов. Десь по півночі виходить мати. Вийшла, бачить, хтось стоїть у чорному. Питає мати:

- Хто тут у нашім дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі із цього дому маю одну душу взяти.

Мати просить із сльозами:

- Прошу тебе, не бери мого синочка, бери мене.

- Добре, йди до хати, попрощайся з усіма. Вийдеш надвір, та й візьму тебе.

Мати зайшла до хати, поклала синові на головочку другу хустину мокру, намочила її в холодній водичці. Вкрила сина, повкривала доньок, пішла до чоловіка і попрощалася з ним, поцілувала його і вийшла надвір.

- Смерте, я готова, бери мене.

Дивиться вона, а там стоїть хтось у білому та й каже їй:

- Ти - справжня мати. За те, що ти така справедлива, я й твого сина лишаю, і тобі життя дарую. Ти одна в цьому домі така, що за всіх готова на смерть піти.