Парадокс нашого часу полягає в тому, що наші автостради ширшають, а мислення вужчає.
Наші будівлі тягнуться вгору швидше, ніж будь-коли, а терпіння скорочується.
Ми витрачаємо більше, а отримуємо менше.
Ми купляємо більше речей, але менше ними користуємося.
Наші квартири більшають, а сім'ї меншають.
У нас більше вченої мудрості, зате менше власних думок.
Більше експертів, проте більше й проблем.
Більше медикаментів, проте менше здоров'я.
Ми примножили свої статки, проте зменшили свої цінності.
Ми говоримо надто багато, любимо надто рідко, ненавидимо надто часто.
Ми навчилися, як заробляти на прожиття, проте не навчилися, як жити.
Ми додали років до життя, але не життя до років.
Ми побували на Місяці і повернулися назад, проте нам важко переступити поріг і познайомитися з новим сусідом.
Ми освоїли зовнішній світ, але не внутрішній.
Ми очищуємо повітря, проте забруднюємо душу.
Ми розклали атом, але не наші упередження.
У нас збільшилися прибутки, але впала моральність.
Ми ганяємося за кількістю, але губимо якість.
Наш час – це час світового затишшя, але домашніх скандалів.
Більшої кількості розваг, але менших радощів.
Наші будинки виглядають гарними знадвору, але в них живуть розбиті сім'ї.
Немає коментарів:
Дописати коментар