НАКАЗ ДІТЯМ

       Батько й мати дали тобі життя. І живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають батько й мати - це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька - твоє життя, працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною - це велике горе для твоєї матері і батька. По справжньому любити їх - означає приносити в дім мир і спокій.

      Твоя сім'я - це не тільки батько й мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у батька й матері дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж безтактно. Справжня свобода сина й дочки - бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків - перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей.

Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, говорить українська народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - невловима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

      Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька. їхня хвороба - твоє горе, їхні невдачі й неприємності на роботі - твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільш вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!

Чув Гефсиманський сад

Чув Гефсиманський сад святу молитву,

Коли Христос Отця Свого благав:

«Мій Отче, Я цю чашу гірку вип'ю,

Ти так звелів, щоб Син Твій постраждав».

Молився Вчитель, учні всі дрімали.

Просив Отця: «Мене Ти не остав».

А в тім саду Христа уже шукали,

Вже час ту чашу випити настав.

Сад Гефсиманський ніч ту не забуде,

Всесвятий Бог спокійно вже чекав,

Аж поцілунком зрадницьким Іуда

Свого Учителя на люту смерть віддав.

Зв'язали воїни Христові руки,

Раділи, що розбійника знайшли,

І повели Його на страшні муки,

Але не знали, з Ким вони ішли.

Тяжкі страждання Господа чекали,

Ні разу крик не вирвався з грудей,

Лиш страшні рани кров'ю вниз стікали,

А Він із жалем думав про людей.

Ніщо любов Христову не зломило,

Коли кричали люди: «Розіпни!»

О, Боже мій, як страшно Тебе били,

А Ти моливсь: «Прости їм все, прости!»

Вінцем терновим голову зв'язали,

Вояк на плечі хрест тяжкий звалив.

Як падав — били і в лице плювали,

І на Голгофу Бога повели.

Голгофський Хрест. — Ридає вся природа.

Голгофський Хрест. — Здригається земля.

На цім Хресті гріхи всього народу

Й невинна кров — Спасителя — Христа.

Погасло сонце, не могло дивитись,

Померкли зорі, щоб не бачить мук.

Коли Господь просив води напитись,

Йому піднесли оцет з людських рук.

І мовили святі уста: «Звершилось!»

Спасіння людям всім тоді прийшло,

Закрились очі, більше не дивились

Й кров з-під вінця стікала на чоло.

«Це дійсно Бог!» — сказав хтось із народу.

З Голгофи всі із жахом розійшлись,

Лиш Свята Матір Божа і природа

Слізьми гіркими з жалем облились.

Не знав той люд, що Бога розпинали,

Не знали, що Христос за нас страждав,

Як до хреста Ісуса прибивали,

А Він молився і гріхи прощав.

 

ЧИ БАГАТО Є БОЖИХ АНГЕЛІВ?

Їх «тьма-тьмуща і тисячі  тисяч» (Об. 5,11), тобто безліч. Про їхнє життя у Святому Письмі можна прочитати небагато. Але святий апостол Павло був духом «підхоплений до раю» ( 2 Кор. 12, 4), тобто в  оселі Божій між ангелами бачив і чув таке, що неможливо висловити. Він не відкрив того людям із невідомих нам причин, можливо, через нездатність грішних людей це вобі уявити. Однак дещо сказав своєму улюбленому учневі Діонісію Ареопагіту, який свідчить, що ангели поділяються на дев’ять чинів.

Ангели завжди оточують на небесах престол Божий і невпинно прославляють величність Божу, вони є наші друзі, завжди моляться за нас перед Богом.

                                      О.Кислашко. Віра в Господа.

Ангели прославляють Пресвяту Тройцю піснями «Свят, Свят, Свят, Господь Савааф! Повне небо і земля слави Твоєї!»

Ангели слідкують за кожною людиною. Про це свідчить Святе Писання. Патріарх Яків бачив Бога і Ангелів (Бут.XXVII, 12-15). Благословляючи своїх внуків, він сказав: «Ангел, що рятує мене від всього лихого, – нехай поблагословить цих юнаків» (Бут.XIVIII, 16). Ангел Божий охороняв полки синів ізраїльських під час їх походу з Єгипту (Вих.XIV, 19). У Псалмі 90 говориться: «Тебе зло не спіткає, і до намету твого удар не наблизиться, бо Своїм Ангелам Він наказав про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, – на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!» (Псал.XC, 10-12).

Ап. Павло в посланні до євреїв говорить: «Чи не всі вони дуже служебні, що їх посилають на службу для тих, що має спасіння вспадкувати» (Євр. 1, 14).

І Сам Ісус Христос сказав до смиренних віруючих: « Стережіться, щоб не погордували ані одним із малих цих: кажу бо Я вам, що їхні Ангели повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі».

Святий Діонісій, учень апостола Павла, навчає нас, що всі ангели поділяються на три ієрархії, а кожна ієрархія в свою чергу  – на три чини. У першій, найвищій ієрархії стоять чини, найближчі до Пресвятої Тройці: серафими, херувими та престоли. Серафими – ангели полум’яноподібні – оточують вогненний Престол Божий і співають славу Господню день і ніч, як це було відкрито святому пророкові Ісайї у видінні ( Іс.6, 2, 3). Вони палають любов’ю до Бога і ту любов запалюють у серцях людей. Херувими сіяють світом і знанням Бога та розумінням таємниць Божих і просвітлюють людей. Престоли служать правосуддю Божому і силу того  правосуддя надають земним престолам, тобто царям і владикам землі.

У другій ієрархії теж стоять три чини: володарі, сили й влади. Ангели-Володарі називаються тому, що вони володарюють над нижчими чинами, володарюють любовно, охоче і радісно, служачи Господові та Його слугам. Вони надають сили земній владі і зміцнюють душі тих людей, які борються з лихими страстями й похотями. Ангели - Сили сповнені Божественної міцності, за волю Господа творять великі чудеса во славу Божу, вони надають чудотворної сили святим угодникам і допомагають кожній людині терпіти скорботи й слабості. Ангели – власті мають особливу владу над злими духами: вони відганяють силу ворожу, що намагається спокушати святих подвижників, і допомагають людям у боротьбі зі злими духами.

На нижчому ступені небесної ієрархії також три чини: начальства, архангели і ангели. Ангели-Начальства стоять над нижчими ангелами. Їм Господь доручає керувати державами й містами. Вони поставляють на світі начальників і допомагають їм виконувати свої обов’язки на благо ближніх і на славу Богу. Архангели – то великі благовісники, що сповіщають людям таємниці Божі. Наприклад, архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про народження від Неї Христа Спасителя. Найнижчий чин – це просто ангели, вони найближчі до людей. Між ними є так звані ангели-хранителі. Такий ангел дається кожному християнинові при святому Хрещенні. Він остерігає нас від усякого зла і навчає нас правдивого християнського життя й вічного спасіння. Отже ми повинні дбати про те, щоб ангел-хранитель завжди був при нас і не залишав нас. А для того ми мусимо частіше звертатись до нього з молитвою і жити так, щоб не ображати його своїми негідними вчинками і поганими словами, бо в противному разі він, як істота свята і безгрішна, покине нас,а натомість може приступити до нас ворог, наш лукавий спокусник.

У житті преподобного Нифонта розповідається про такий випадок. Одного разу преподобний ішов по вулиці міста й побачив, що біля брами якогось дому стоїть прекрасний юнак і гірко плаче. Преподобний запитав його: «Хто ти такий і чого ти плачеш?» На це юнак відповів: «Я ангел-хранитель одного християнина, а той, доручений мені від Бога християнин, пішов у цей дім пияцтва і розпусти. Я там не можу з ним бути, щоб спасти душу його від гріха і загибелі».

                                «Короткі відомості про свята православної церкви»

КОНФЛІКТ!

Не можеш знайти спільну мову з другом? Твоя мама постійно нагадує тобі про неприбрану кімнату, і не дозволяє гуляти, поки не виконаєш домашнє завдання? Сперечаєшся з братом або сетрою про те, яку передачу дивитися зараз по телевізору? Якщо для тебе звичні ці та подібні ситуації, ти вже неодноразово стикався з конфліктами.
Конфлікт має не лише негативне, але й позитивне. Адже врешті ми можемо вирішити проблему, з’ясувати ситуацію, подолати суперечності та непорозуміння. Те, яким буде наслідок конфлікту, значною мірою залежить від того, як ми поводимося в конфліктній ситуації: чи думаємо лише про власні інтереси, чи здатні враховувати інтереси іншого. Дізнатися, який стиль твоєї поведінки в конфліктних ситуаціях, допоможе класифікація, запропонована У. Томасом і Р. Х. Кілменом.

Якщо ти наполегливо переконуєш інших в своїй правоті і будь-що прагнеш домогтися свого, ти «акула» (конфронтація, «я виграю - ти програєш»). Якщо ти намагаєшся шукати рішення, що задовольнило б обидві сторони конфлікту, ти «сова» (співробітництво, «я виграю - ти виграєш»). Якщо під час конфлікту інколи жертвуєш власними інтересами заради інтересів іншого, поводишся як «ведмедик» (поступливість, «ти виграєш - я програю»). Якщо ж ти шукаєш компроміс і поступаєшся, коли інші теж чимось поступляться, ти - «лисиця». Інколи варто бути й «черепахою» - уникати конфліктних ситуацій і намагатися, аби вони нас не стосувалися. Причиною виникнення конфліктів часто є нав’язування своєї думки, зверхнє ставлення, погрози, зауваження, насміхання, звинувачення, неправда, агресивна поведінка, егоїзм, а часом навіть бездіяльність. 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ НЕ ПРОВОКУВАТИ КОНФЛІКТ

1. Будь доброзичливим.
2. Пояснюй іншим свої слова, переконання та вчинки.
3. Не принижуй та не ображай співрозмовників.
4. Не вимагай беззаперечного виконання своїх бажань та прохань.
5. Поводься спокійно та впевнено, говори стримано, уникай багатослів’я.
6. Не відповідай агресією на агресію.
7. Намагайся зрозуміти позицію та причини поведінки співрозмовника.

ДВОЄ ДРУЗІВ

Одного разу двоє друзів посперечалися, і один вдарив іншого по щоці. Перший відчув біль, але нічого не відповів, мовчки написавши на піску: «Сьогодні мій найкращий друг вдарив мене по щоці». Після цього вони продовжили свій шлях пустелею і натрапили на оазу, де вирішили скупатися. Той, кого вдарили по щоці ледь не втонув, але найкращий друг врятував його. Прийшовши до тями, порятований висік на камені: «Сьогодні мій ліпший друг врятував мені життя!».

Звівши очі на друга рятівника він пояснив: 

- Коли хто-небудь тебе ображає, треба написати про це на піску, аби вітер якнайшвидше усе зітер. Але, коли хто-небудь робить нам добро, ми повинні висікти це на камені, щоб вчиняли так само й інші.

ДИТИНСТВО ПОВИННО БУТИ СВІТЛИМ І РАДІСНИМ

            Кожна прекрасна думка, що приходить на розум дитині, згодом зміцнює й облагороджує її характер. Наші тіла, всупереч нашому бажанню, старіють, але чому б нашим душам не залишатися завжди молодими?

         Простий злочин – придушувати дитячу радість і змушувати дітей бути похмурими й поважними. Незабаром на їхні плечі ляжуть життєві проблеми. Скоро життя принесе їм і тривоги, і трботи, і трднощі, і тягар відповідальності. Так нехай же якомога довше залишаються вони юними й безтурботними. Їхнє дитинство потрібно, у міру можливості, наповнити радістю, світлом, веселими іграми.

         Батькам не слід соромитися того, що вони граються і пустують разом із дітьми. Може, саме тоді вони ближче до Бога, ніж коли виконують найважливішу, на їхню думку, роботу.

         Ніколи не забуваються пісні дитинства. Спогад про них лежить під тягарем заповнених турботами років, як узимку під снігом ніжні квіти.

         У такому домі можуть виховуватись тільки краса і м’якість характеру. Одним із нещасть нашого часу є те, що тихі сімейні вечори витісняються справами, розвагами.

Абетка виховання

1.Відповідайте на запитання дитини терпляче і чесно.

2.Сприймайте запитання і висловлювання дитини всерйоз.

3.Надайте дитині кімнату або куток лише для її справ.

4.Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.

5.Не лайте дитину за безладдя на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте робити лад після закінчення роботи.

6.Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безперечно, такою, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.

7.Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.

8.Допомагайте їй будувати власні плани й ухвалювати рішення.

9.Допомагайте їй поліпшувати результати своєї роботи.

10.Беріть дитину в поїздки цікавими місцями.

11.Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками різних культурних середовищ.

12.Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при тому на її недоліки.

13.Не принижуйте свою дитину, не давайте їй відчути, що вона гірша за вас.

14.Привчайте дитину мислити самостійно.

15. 3абезпечте дитину книжками, іграми та іншими потрібними їй речами для улюблених занять.

16.Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом із нею.

17.Привчайте дитину з малих, років до регулярного читання.

18.Уважно ставтеся до її потреб.

19.Залучайте дитину до спільного обговорення загальних сімейних справ.

20.Не дорікайте дитині за помилки.

21.Хваліть за будь-які успіхи. 

22.Учіть її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

23.Розробляйте практичні експерименти, що допомагають дитині більше дізнаватися.

24.Не забороняйте дитині бавитися з усяким непотребом - це стимулює її уяву.

25.Спонукайте дитину знаходити проблеми і потім розв'язувати їх.

26.Хваліть дитину за конкретні вчинки й успіхи і робіть це щиро.

27.Не обмежуйте теми, цікаві для дитини.

28.Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і нести відповідальність за них.

29.Допомагайте стати особистістю. 

30.Допомагайте знаходити варті уваги телепрограми і радіопередачі.

31.Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її можливостей.

32.Заохочуйте максимальну незалежність від дорослих, не втрачаючи при тому поваги до них.

33.Вірте у здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.

34.Намагайтеся, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому результаті. Дайте дитині таку можливість.

35.Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини й аналізуйте процес розвитку.

Три домівки

Як спокійно розмовляти з дитиною про смерть

Колись жила собі людина, яка була така маленька, як вушко голки. А може, ще менша.

Була дуже малесенька, але сильно хотіла вирости!

Подумати тільки: усього п’ятнадцять днів, відколи почала жити, а виросла у 125 разів! Важко повірити? А втім, це правда. Мешкала вона у збудованій спеціально для неї домівці. Це була дивна домівка, яка ходила містом, бігала, лягала на землю, домівка, яка засинала увечері і прокидалася рано-вранці.

Ця домівка була чудова і затишна, але мала великий недолік: було у ній так темно, як у зав’язаному мішку.

У ній не можна було нічого побачити: ні мурахи, ні коня, ні автомобіля. 

– Досить, – сказала одного дня маленька людина, просидівши у ційдомівцідев’ять місяців, – хочу звідси вийти, хочу звідси вийти…

Почала розгружуватись, проштовхуватись… аж нарешті вибралась назовні!

– О, тепер можу бігати, гратися, купатися і плавати… Це щось цілком інше,не таке, як моя попередня домівка! Тут є сонце, рослини, квіти і сніг…

Вісімдесят років щоранку людина прокидалась, здіймала вгору руки  і казала:«Яка чудова ця земля!»

Була задоволена і щаслива.

Проте одного дня знову засумувала.

Бачила, як сходить сонце, щоб увечері знову зайти; бачила, як дерева гублять своє листя і стають знову негарними; бачила, як квіти в’януть і як сніг перетворюється на болото!

Почала тоді знову мріяти про нову домівку, у якій всі дерева були б завжди зеленими, а квіти – завжди червоними, у якій сніг був би завжди білим і сонце завжди світило б.

І саме тоді, коли мріяла про таке, прийшла по неї смерть.

Усі дуже за нею плакали.

Проте вона дуже раділа! Сміялася так, що важко повірити, сміялася і сміялася…

Адже одразу по смерті відчинилися перед нею двері домівки, у якій було напрочуд гарно. Добрий Батько – уособлення істинної Любові – пригорнув її; чудова Мати – уособлення істинної Радості  – поцілувала її.

Поцілувала її, взяла за руку і мовила: «Ходімо, радітимеш разом з нами! Глянь, тут усе нове: нова земля, нові зірки. Ходімо!»

Людина ніяк не могла цього зрозуміти:

– Хіба я не померла?

– Ні, ні, – озвалися до неї тисячі голосів, – живеш, живеш вічно!

Від великої радості людина бігала по безкраїх луках, встелених квітами, які ніколи не в’януть, під сонцем, яке ніколи не заходить.

– Нарешті я вдома, – кричала, – нарешті я вдома!

Ось так закінчується оповідь про три домівки.

Ця оповідь є правдою; вона про мене і про тебе.

Оповідь про всіх людей, котрі ходять по цій землі й час від часу дивляться на небо.

(Мистецтво виховання)

Заклик твоєї дитини

1. НЕ ДАВАЙ, мені все, про що я тебе прошу, бо це мене розбещує, іноді я просто випробовую тебе.

2. НЕ БІЙСЯ бути зі мною рішучим і вольовим. Це потрібно мені, бо дає відчуття безпеки.

3. НЕ ДОЗВОЛЯЙ мені набувати поганих звичок. Надіюся, що ти допоможеш мені виявити їх ще у зародку.

4. НЕ ЧИНИ так, щоб я почував себе меншим, ніж я є. Бо тоді буду поводитися нерозумно і смішно, щоб здаватися "великим ".

5. НЕ КАРТАЙ мене у присутності інших. Найкраще мені допомагає, коли ти говориш зі мною спокійно і без свідків.

6. НЕ ОБЕРІГАЙ мене від наслідків. Мені потрібен також і гіркий досвід.

7. НЕ СПРИЧИНЮЙСЯ до того, щоб я вважав свої помилки гріхами. Це зачіпає моє почуття гідності.

8. НЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ надмірно, коли говорю: "Я тебе не люблю". Не тебе я не люблю, а твою владність, яка нищить мене.

9. НЕ ПЕРЕЖИВАЙ надмірно через мої малі недуги. Вони просто привертають твою увагу, яка мені потрібна.

10.НЕ БУРЧИ. Якщо будеш це робити, то я боронитимусь, "вдаючи глухого".

11.НЕ ОБІЦЯЙ нерозважливо. Бо почуваюся дуже розчарованим, коли ти не виконуєш обіцянок.

12.НЕ ЗАБУВАЙ, що не можу проявити себе так добре, як би мені хотілося. Тому деколи я розминаюся з правдою.

13.НЕ ПЕРЕОЦІНЮЙ моєї чесності. Це мене сковує, і я починаю говорити неправду.

14.НЕ ЗМІНЮЙ своїх правил поведінки з огляду на обставини. Це викликає в мені неспокій і недовіру до тебе.

15.НЕ НЕХТУЙ мене, коли ставлю тобі запитання. Бо тоді я перестану тебе питати, а відповіді шукатиму деінде.

16.НЕ КАЖИ, що мій страх і мої побоювання безпідставні. Вони справжні.

17.НЕ НАМАГАЙСЯ мене переконувати, що ти досконалий і непомильний. Бо переживаю глибоке потрясіння, коли виявляється, що ти не такий.

18.НЕ ДУМАЙ, що виправдання переді мною є нижче твоєї гідності. Чесне виправдання пробуджує, в мені велику сердечність до тебе.

19. НЕ ЗАБУВАЙ, що я люблю експериментувати. Не забороняй мені робити досліди, бо без цього не буду розвиватися!

20.НЕ ЗАБУВАЙ, що я швидко росту. Напевно, тобі тяжко іти зі мною крок у крок, але прошу, тебе, постарайся.

Матусенько...

Матусенько, щодня тебе чекаю 
і виглядаю, рідна, щогодинки. 
Де зараз ти? — Я зовсім ще не знаю,
лічу до зустрічі роки, хвилинки.

Матусенько, я твій найбільший гріх, 
і, як полин, гірка твоя спокута?
Невже була я тягарем для всіх? 
Невже була такою як отрута?

Мені ти не всміхнулася ні разу, 
лишила на доріжці край села. 
Я не тримала в серденьку образи, 
лише плакала, бо ще була мала.

Малюсінька лежала в сповиточку, 
мовчала я, бо ще не знала слів, 
а за постіль були мені листочки, 
що клен - дідусь дбайливо постелив.

А темна ніч співала колисанку, 
світили зорі, і години йшли. 
Самісінька пролежала до ранку, 
аж поки мене люди не знайшли.

Я в їхні очі, мамо, заглядала, 
шукала там родинного тепла, 
твою усмішку, ласку рук шукала, 
та тільки співчуття у них знайшла.

Мене малу принесли в сиротинець, 
душа кричала : «Де ти, мамо, де?» 
Мені не треба навіть і гостинець, 
 хочу тільки бачити тебе.

Обняти рученятами за шию, 
покласть голівку на твоє плече. 
Я слово «мама» ще сказать не вмію, 
те слово мені серденько пече.

Чи спалось тобі, мамо, у ту нічку? 
Невже у тебе серце не болить? 
Чи запалила ти скорботну свічку, 
щоб тяжкий гріх хоч трохи загасить?

А як, матусенько, вдягнеш фатоньку, 
Голубкою я опущусь на руки,
ти, певно, в ній впізнаєш свою доньку... 
Мовчи! Не треба твоїх сліз і муки.

Прощення схочеш — хай Господь прощає, 
благословення - Бог благословить, 
як колискову раптом заспіваєш, 
то не співай - вона мені болить.