Що таке справжня любов?

Ти знаєш що таке любити?
Ти знаєш як це любити, коли не любиш?
Любити, коли тебе не люблять,
Любити того кого не люблять?
Ти можеж уявити собі як важко,
Коли того кого ти любиш - немає поруч?
Ти уявляєш, як це важко –
Боротися проти любові?
Ти уявляєш яка вона сильна?
Вона може зламати будь-що і будь-кого!
Ти уявляєш як сильно вона шкодить серцю? І як швидко вона може його залікувати? Ти уявляєш як важко усвідомлювати
І переконуватися в тому,
Що чиїсь слова любові для тебе,
Чиїсь освідчення в коханні
Залишаються лише словами?... Коли насправді ти нікому не потрібен? Ти уявляєш як боляче бути потрібним лише «інколи»?
Як боляче коли тебе просто використовують,
А потім відкидають?
Ти уявляєш як важко при цьому
Далі продовжувати любити.
Як важко далі продовжувати з цим жити
Ні! Ти не знаєш як Мені важко… Ти навіть не уявляєш,тому що
Ніколи по справжньому не любив
Я можу ще багато чого говорити про любов
Але хіба про неї говорять?
Справжня любов не в словах
Справжню любов виявляють і доводять на ділі… Розповісти або описати - неможливо
Якщо ти справді хочеш дізнатися,
Що таке справжня любов,
Якщо хочеш пізнати цей солодкий плід
То тобі… слід просто любити…
Вибери любов!!! Та не будь-яку, а справжню любов…
Любов яка довго терпить, яка милосердствує
Любов, яка не заздрить, не величається
Не надимається, не поводиться нечемно,
Не шукає свого, не гнівиться, не думає погано,
Не радіє з неправди, але тішиться правдою… Любов яка все зносить, вірить у все…
Сподівається всього…
Любов яка ніколи не перестає… Спробуй любити по справжньому
Ти переконаєшся,що це нелегко…
Спробуй, бо лише тоді пізнаєш
Як сильно я тебе люблю…

З любовю твій найкращий друг - Ісус!

Як бути щасливим у житті...

Щоб губи були красивими, говоріть тільки добрі слова. 

 

Щоб фігура була стрункою, поділіться їжею з голодними. 

Щоб волосся було красивим, нехай з пасмами щодня грає малюк. 

Люди більше, ніж речі, мають потребу в тому, щоб відносини з ними відновлювати, відроджувати, виправляти і ніколи нікого не викидати і не забувати. 

Старіючи, ви дізнаєтеся, що у вас дві руки: одна - щоб допомагати собі, інша - щоб допомогти ближньому. 

Краса жінки - не в одязі, який вона носить, не в її фігурі, і не в зачісці. Краса жінки повинна бути видна в її очах, це двері в її серце, то місце, де живе любов. 

Справжня краса жінки відбивається в її душі. Краса жінки виявляється в її турботі та любові. 

Краса жінки зростає в міру того, як роки йдуть ... 

Щоб очі були красивими, шукайте в людях тільки хороше.

Плач ненародженого (Проти аборту)

Ти не хотіла чути ту усмішку,
Ти не хотіла бачити очей,
Маленькі ручки і маленькі ніжки,
Не захотіла пригорнути до грудей...

Ти не хотіла гладити волосся,...
По-материнськи цілувати у чоло,
Мене ненавидиш?Чи це мені здалося?
Скажи,матусю рідна,лиш за що?...

За те,що в тебе я під серцем б"юся?
І віддаю тобі усе своє тепло?...
На тебе,рідна,аж ніяк не злюся,
Хоч ти задумала вчинити мені зло...

Бо я для тебе-тимчасовая проблема,
Мала дурничка,що мішає тобі жить,
Та я-жива маленькая людина,
Яка уміє лиш тебе любить....

За тебе,мамо,Богу я молюся,...
Хоча молитися ще добре не навчився,
До твого серденька із ніжністю тулюся,
Прошу у Нього,щоб змилосердився...

Мені лишились лічені хвилини...
ще раз шепчу:"Матусе,схаменись!
Не забирай життя у рідної дитини!
Покайся і від злого відвернись!?"

Матусе рідна,я в пригоді тобі стану,
Відерком воду з моря не зіллєш...
Тебе любити ні на мить не перестану,
Навіть,якщо сьогодні мене вб"єш...

Ти не хотіла чути ту усмішку,
Дивитись в глибину моїх очей,
Недосипати у тривожну нічку,
Терпіти глум і насмішки людей...

Моя душа злетіла,мов метелик,
Та у батьків лишився вічний "шрам"
Я в небесах,бо я малий ангелик,
Усе простив своїм несповненим батькам...

Cвітлана Максим"юк

Діти – це квіти нашого життя

Діти – це квіти нашого життя. Це все найкраще, що може трапитися з нами… Дивишся на маленькі ручки, ніжки… і сльози течуть від милування. Так хочеться взяти на руки і сильно-сильно притиснути… Яка це радість – діти! А особливо твоя рідна кровиночка. Твій синок чи донечка. Що може бути ще краще? Правду кажуть, якщо в дитини заболить пальчик, то в мами серце! Спить маленьке, а мама тихенько підкрадається, щоб послухати чи дише… Переконатися чи все добре з малюком. Віддає йому всю свою любов і турботу… А у відповідь отримує дитячу посмішку, яка найдорожче за всяке багатство, яка тішить маму і робить щасливою. В цьому і є смисл нашого життя!

Психологія кольору. Якими кольорами малює ваша дитина?

З давніх часів людство надавало кольорам символічне значення. Група вчених розробила методику «Кольорові діти», за допомогою якої за кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, можна визначити характер дитини, її реакцію на життєві ситуації і емоційний клімат в родині, а головне - спрогнозувати, яким вона виросте.

В залежності від того, який колір найчастіше використовує у своїх малюнках Ваша дитина, а також який колір є для неї найулюбленішим, можна виділити різні особливості її характеру.

"Жовті діти"

Мовою кольору, жовтий - колір духовності, але в той же час і небезпеки. Це люди вільні, оригінальні, інакодумці, а тому небезпечні для тих, хто у главу кута ставить непорушний порядок, необмежену владу. Такі люди найбільше схильні до творчості. "Жовта" дитина - мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, любить абстрактні іграшки: камінчики, гілочки, ганчірочки, кубики, пожвавлюючи їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте, він буде віддавати перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. У той же час у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути ухвалення рішень, безвідповідальність.

"Червоні діти"

Червоний колір - колір крові, здоров'я, життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. Дуже важко батькам з «червоними» дітьми: живими, неслухняними, збудливими, непосидючими, які ламають іграшки. Коли вони виростуть, то висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них понад усе. Серед яскравих політиків найчастіше зустрічаються «червоно-жовті» (червоний - більш улюблений), серед розумних - «жовто-червоні».

"Сині діти"

«Сині» діти - повна протилежність «червоним». Недаремно «червоних» дітей можна заспокоїти синім кольором, а «синіх» дітей - червоним. «Синя» дитина - спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись, докладно. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.

"Фіолетовий діти"

Мовою кольору фіолетовий означає ніч, таємницю, містику, споглядання. Такі діти живуть багатим внутрішнім світом і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. Їх легко загіпнотизувати, вони збудливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна подивитися на себе зі сторони. Вона дуже ранима, більше звід інших потребує підтримки і заохочення.

"Синьо-зелені діти"

Мовою кольору «синьо-зелений» означає воду, лід, холод, глибину, гордість, престиж, марнославство. Даний колір - індикатор стану нервової системи. У того, кому він подобається, нерви перенавантажені. Така нервова напруга визначається характером людини, або може бути викликана ситуацією, коли людина боїться помилитися, позбутися досягнутих успіхів, викликати в свою адресу критику. Не випадково «синьо-зеленими» є всі чиновники і адміністратори. Тому дуже важливо уберегти «синьо-зелених» дітей від зайвої регламентації. Такій дитині потрібно надати більше свободи, заохочувати ініціативу, замінювати покарання на заохочення, можливо, понизити вимоги (наприклад, не вимагати вчитися тільки на п'ятірки).

"Зелені діти"

«Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує материнської любові. Щоб вона не виросла «зеленою» особою (консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються з втратами), потрібне особливе творче виховання, розвиток відвертості, інтересу. Такій дитині необхідно почуття захищеності, надійності.

"Помаранчеві діти"

Ці діти легко збудливі, так само, як «червоні» та «жовті», але це збудження не має виходу. І діти веселяться, балуються, кричать без всякої причини. Тому так небезпечний помаранчевий колір: коли до помаранчевого сонця додається оранжеве небо та ще оранжева мама - цей колір стає верескливим, неприємним, він дратує і спустошує.

"Коричневі діти"

У коричневому кольорі оранжевий глушиться чорним, дискомфорт першого не такий помітний. Приземлений, затишний і навіть приємний в невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій світ, надійний і закритий, маленький світ, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров'я, сімейні негаразди, участь в драматичних подіях, і, нарешті, розумова неповноцінність.

"Чорні діти"

Чорний колір, як колір загрози, абсолютно протипоказаний дітям. Діти рідко віддають йому перевагу, але якщо дитина віддає перевагу чорному понад усім іншим кольорам - це свідчить про передчасну дозрілість складної психіки і про стрес, який перевернув життя дитини. Чим більше чорний колір подобається дитині, тим сильніша загроза, тим драматичніший стан дитини.

"Сірі діти"

Іншу психологічну картину дає сірий колір, теж протипоказаний дітям. Він означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті. «Сіра» ситуація виникає, коли дитину відгородили чи вона сама відгородилася від інших дітей. Якщо людина не може визначити, чи подобається їй сірий колір - це перша ознака втоми.

"Пастельні кольори"

Це типові інфантильні тони, і якщо їх любить дорослий, значить він зберіг в собі «дитину» та пов'язані з цим риси характеру.

Блакитний колір говорить про свободу, безтурботність, схильність до зміни обстановки. Зазвичай його полюбляють хлопчики. Часто з таких хлопчиків виростають моряки або льотчики.

Рожевому кольору зазвичай віддають перевагу дівчатка. «Рожева дитина» зазвичай ніжна, слабка, боязка. Така дитина дуже залежить від оточуючих, потребує постійної підтримки. Коли рожевий колір обирає хлопчик, він як особистість виявляється сильнішим.

Ліловому кольору також зазвичай віддають перевагу дівчатка. Він говорить про такі риси характеру як слабкість, ніжність, почуття самотності, беззахисність. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ і, як правило, дуже артистична.

13 висловів про життя від Ґабріеля Ґарсія Маркеса

1.    Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою

2.    Жодна людина не варта твоїх сліз. А ті, хто їх варті, ніколи не змусять тебе плакати.

3.    Тільки тому, що хтось не любить тебе так, як тобі хочеться, не означає, що він не любить тебе всім серцем.

4.     Справжній друг - це той, хто триматиме тебе за руку і відчуватиме твоє серце.

5.     Найгірший спосіб сумувати за кимось - це бути з ним і розуміти, що він ніколи не буде твоїм.

6.    Ніколи не припиняй посміхатися, навіть коли тобі сумно, бо хтось може закохатися в твою посмішку.

7.    Можливо, в цім світі ти лише людина, проте для когось ти - весь світ.

8.    Не гай часу на людину, яка не прагне провести його з тобою.

9.    Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей, аж поки не зустрінемо ТОГО ЄДИНОГО. Щоб, коли це зрештою станеться, ми були вдячні.

10.  Не плач, бо це минуло. Посміхнись, бо це було.

11. Завжди знайдуться люди, які зроблять тобі боляче.Треба продовжувати вірити людям, просто бути трохи обережнішим.

12.  Стань кращим і сам зрозумій, хто ти, перш ніж зустрінеш нову людину та будеш сподіватись, що вона тебе зрозуміє.

13. Не докладай стільки зусиль - усе найкраще приходить несподівано. 

Окрадене дитинство

— Татусю! Татку!

                     — Дай футбол дивитись!

                     — Мамусю, глянь-но!

                     — Хліб он у плиті!

                          До кого тій дитині прихилитись?

                          До кого слово мовить в самоті?

                          То добре, коли братик є, а чи сестричка.

                          Та в багатьох родинах й їх нема.

                 А так же знати хочеться, чому росте травичка,

                 Чому є літо, осінь і зима…

                 А навіть, коли й є сестра чи братик…

                 У них свої сто тисяч “що” й “чому”.

                          Вони також хотіли б щось спитати

                          Чи щось сказати… Та нема кому.

                          Бо зайняті завжди матуся й тато

                          Роботою, турботою про дім.

                 І стали поступово забувати

                 Про тих дітей, котрі живуть у нім.

                 Ні-ні, вони, звичайно, люблять чадо,

                 Бо то ж кровинка їхня, їх дитя.

                          Вони годують, одягають радо,

                          Нема лиш спілкування, співчуття,

                          Нема коли бесідувати з сином,

                          Нема часу пораду дать дочці…

                 Й несе дитя ту батьківську провину

                 У не змужнілій, кволій ще руці.

                 Ми не вчимо, як жити їм на світі,

                 І в страху Божому вони в нас не ростуть.

                          А хижий світ натягує вже сіті

                          Й засмоктує, немов жорстокий спрут.

 Галина Кочкодан