четвер, 24 лютого 2011 р.

Життя-це...


1.Життя – це можливість, скористайся нею (дано життя - живи).
2.Життя – це краса, милуйся нею (умій бачити прекрасне навіть там, де все здається темним).
3.Життя – це мрія, здійсни її (кожен має мету, її треба добиватися).
4.Життя – це виклик, прийми його (умій прийняти непередбачуване і розібратись у ньому).
5.Життя – це повинність твоя насущна, виконай її (народжуєшся для того, щоб від тебе була користь).
6.Життя – це гра, стань гравцем (умій знайти вихід, виграти, але чесно, в якійсь ситуації).
7.Життя – це багатство, не розтрать його (прожити так,щоб мати користь, а не розтринькати час даремно).
8.Життя – це кохання, насолоджуйся ним (кохання до рідних, близьких, дорогих серцю людей).
9.Життя – це таємниця, пізнай її (відкривати для себе щоразу щось нове, цікаве).
10.Життя – це король лиха, побори все (боротьба з труднощами, не здаватись, а боротись). 
11 Життя – це пісня, доспівай її до кінця (прожити так, щоб потім тебе згадували хорошими словами, не робити прикрощів). 
12.Життя – це боротьба. Стань борцем (боротись за місце під сонцем на цій землі). 
13.Життя – це прірва невідомого, ступи в неї не боячись (не бійся труднощів, але будь обережним, добре усе обміркуй).
14.Життя – це фортуна, шукай цю мить (у житті є злети, цінуй їх). 
15.Життя таке чудове, не загуби його.
Мати Тереза

неділя, 13 лютого 2011 р.

ТЕ, ЩО...

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби;
мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від
мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш;
тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти
вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався
сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з
повним ротом...

Те, що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо
про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий;
приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно,
коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому
страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з
тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти
мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо
я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли
почути ще в дитинстві.


субота, 12 лютого 2011 р.

Про матір (народна легенда)

В одному домі лежав хворий хлопчик, так, що ніякої надії на життя не було. І всі над ним плакали: батько, мати і дві сестрички. Плакали, бо хлопчик умре.
Коли звечоріло, одна сестричка вийшла надвір. Бачить, стоїть у дворі хтось у чорному.
Вона не бачить хто та й питаєє:
- Хто в нашому дворі стоїть?

А воно й каже:
- Я Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А дівчинка каже Смерті:
- Йой, я тебе прошу, не бери братика, бери мене.

- Тоді йди до хати, попрощайся з усіма своїми рідними, та прийдеш, і я візьму тебе.
Вона зайшла до хати, нікому нічого не сказала та тихенько-тихенько лягла спати.
Виходить друга сестричка. І та бачить, що хтось у чорному стоїть. І та питає:
- Хто там стоїть у нашому дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.
А вона просить:
- Йой, я тебе прошу, не бери мого братчика, бери мене.

- Добре, візьму. Іди до хати, попрощайся з усіма рідними, і я тебе візьму, а братика залишу.
Зайшла вона до хати і більше не повернулася, бо й та не хотіла вмирати.
Через якийсь час виходить батько. Вийшов, побачив Смерть у чорнім та й питає:
- Хто там у мій двір зайшов?

- То, - каже, - я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому одну душу взяти.
А батько каже:
- Не бери мого сина, бери мене. Він ще такий молодий, най би жив.

- Добре, іди до хати, попрощайся з усіма, вийдеш, і я візьму тебе.
Зайшов батько до хати та й більш не прийшов. Десь по півночі виходить мати. Вийшла, бачить, хтось стоїть у чорному. Питає мати:
- Хто тут у нашім дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі із цього дому маю одну душу взяти.
Мати просить із сльозами:
- Прошу тебе, не бери мого синочка, бери мене.

- Добре, йди до хати, попрощайся з усіма. Вийдеш надвір, та й візьму тебе.
Мати зайшла до хати, поклала синові на головочку другу хустину мокру, намочила її в холодній водичці. Вкрила сина, повкривала доньок, пішла до чоловіка і попрощалася з ним, поцілувала його і вийшла надвір.
- Смерте, я готова, бери мене.
Дивиться вона, а там стоїть хтось у білому та й каже їй:
- Ти - справжня мати. За те, що ти така справедлива, я й твого сина лишаю, і тобі життя дарую. Ти одна в цьому домі така, що за всіх готова на смерть піти.

понеділок, 31 січня 2011 р.

Що таке справжня любов?

Ти знаєш що таке любити?
Ти знаєш як це любити, коли не любиш?
Любити, коли тебе не люблять,
Любити того кого не люблять?
Ти можеж уявити собі як важко,
Коли того кого ти любиш - немає поруч?
Ти уявляєш, як це важко –
Боротися проти любові?
Ти уявляєш яка вона сильна?
Вона може зламати будь-що і будь-кого!
Ти уявляєш як сильно вона шкодить серцю?
І як швидко вона може його залікувати? Ти уявляєш як важко усвідомлювати
І переконуватися в тому,
Що чиїсь слова любові для тебе,
Чиїсь освідчення в коханні
Залишаються лише словами?...
Коли насправді ти нікому не потрібен? Ти уявляєш як боляче бути потрібним лише «інколи»?
Як боляче коли тебе просто використовують,
А потім відкидають?
Ти уявляєш як важко при цьому
Далі продовжувати любити.
Як важко далі продовжувати з цим жити
Ні!
Ти не знаєш як Мені важко… Ти навіть не уявляєш,тому що
Ніколи по справжньому не любив
Я можу ще багато чого говорити про любов
Але хіба про неї говорять?
Справжня любов не в словах
Справжню любов виявляють і доводять на ділі…
Розповісти або описати - неможливо
Якщо ти справді хочеш дізнатися,
Що таке справжня любов,
Якщо хочеш пізнати цей солодкий плід
То тобі… слід просто любити…
Вибери любов!!!
Та не будь-яку, а справжню любов…
Любов яка довго терпить, яка милосердствує
Любов, яка не заздрить, не величається
Не надимається, не поводиться нечемно,
Не шукає свого, не гнівиться, не думає погано,
Не радіє з неправди, але тішиться правдою…
Любов яка все зносить, вірить у все…
Сподівається всього…
Любов яка ніколи не перестає…
Спробуй любити по справжньому
Ти переконаєшся,що це нелегко…
Спробуй, бо лише тоді пізнаєш
Як сильно я тебе люблю…


З любовю твій найкращий друг - Ісус!

Як бути щасливим у житті...

Щоб губи були красивими, говоріть тільки добрі слова. 
 

Щоб фігура була стрункою, поділіться їжею з голодними. 

Щоб волосся було красивим, нехай з пасмами щодня грає малюк. 

Люди більше, ніж речі, мають потребу в тому, щоб відносини з ними відновлювати, відроджувати, виправляти і ніколи нікого не викидати і не забувати. 

Старіючи, ви дізнаєтеся, що у вас дві руки: одна - щоб допомагати собі, інша - щоб допомогти ближньому. 

Краса жінки - не в одязі, який вона носить, не в її фігурі, і не в зачісці. Краса жінки повинна бути видна в її очах, це двері в її серце, то місце, де живе любов. 

Справжня краса жінки відбивається в її душі. Краса жінки виявляється в її турботі та любові. 

Краса жінки зростає в міру того, як роки йдуть ... 

Щоб очі були красивими, шукайте в людях тільки хороше.

Плач ненародженого (Проти аборту)


Ти не хотіла чути ту усмішку,
Ти не хотіла бачити очей,
Маленькі ручки і маленькі ніжки,
Не захотіла пригорнути до грудей...

Ти не хотіла гладити волосся,...
По-материнськи цілувати у чоло,
Мене ненавидиш?Чи це мені здалося?
Скажи,матусю рідна,лиш за що?...

За те,що в тебе я під серцем б"юся?
І віддаю тобі усе своє тепло?...
На тебе,рідна,аж ніяк не злюся,
Хоч ти задумала вчинити мені зло...

Бо я для тебе-тимчасовая проблема,
Мала дурничка,що мішає тобі жить,
Та я-жива маленькая людина,
Яка уміє лиш тебе любить....

За тебе,мамо,Богу я молюся,...
Хоча молитися ще добре не навчився,
До твого серденька із ніжністю тулюся,
Прошу у Нього,щоб змилосердився...

Мені лишились лічені хвилини...
ще раз шепчу:"Матусе,схаменись!
Не забирай життя у рідної дитини!
Покайся і від злого відвернись!?"

Матусе рідна,я в пригоді тобі стану,
Відерком воду з моря не зіллєш...
Тебе любит
и ні на мить не перестану,
Навіть,якщо сьогодні мене вб"єш...


Ти не хотіла чути ту усмішку,
Дивитись в глибину моїх очей,
Недосипати у тривожну нічку,
Терпіти глум і насмішки людей...
Моя душа злетіла,мов метелик,
Та у батьків лишився вічний "шрам"
Я в небесах,бо я малий ангелик,
Усе простив своїм несповненим батькам...

Cвітлана Максим"юк

пʼятниця, 21 січня 2011 р.

Діти – це квіти нашого життя

Діти – це квіти нашого життя. Це все найкраще, що може трапитися з нами… Дивишся на маленькі ручки, ніжки… і сльози течуть від милування. Так хочеться взяти на руки і сильно-сильно притиснути… Яка це радість – діти! А особливо твоя рідна кровиночка. Твій синок чи донечка. Що може бути ще краще? Правду кажуть, якщо в дитини заболить пальчик, то в мами серце! Спить маленьке, а мама тихенько підкрадається, щоб послухати чи дише… Переконатися чи все добре з малюком. Віддає йому всю свою любов і турботу… А у відповідь отримує дитячу посмішку, яка найдорожче за всяке багатство, яка тішить маму і робить щасливою. В цьому і є смисл нашого життя!