ПАРАДОКС НАШОГО ЧАСУ

Парадокс нашого часу полягає в тому, що наші автостради ширшають, а мислення вужчає.

Наші будівлі тягнуться вгору швидше, ніж будь-коли, а терпіння скорочується.

Ми витрачаємо більше, а отримуємо менше.

Ми купляємо більше речей, але менше ними користуємося.

Наші квартири більшають, а сім'ї меншають.

У нас більше вченої мудрості, зате менше власних думок.

Більше експертів, проте більше й проблем.

Більше медикаментів, проте менше здоров'я.

Ми примножили свої статки, проте зменшили свої цінності.

Ми говоримо надто багато, любимо надто рідко, ненавидимо надто часто.

Ми навчилися, як заробляти на прожиття, проте не навчилися, як жити.

Ми додали років до життя, але не життя до років.

Ми побували на Місяці і повернулися назад, проте нам важко переступити поріг і познайомитися з новим сусідом.

Ми освоїли зовнішній світ, але не внутрішній.

Ми очищуємо повітря, проте забруднюємо душу.

Ми розклали атом, але не наші упередження.

У нас збільшилися прибутки, але впала моральність.

Ми ганяємося за кількістю, але губимо якість.

Наш час – це час світового затишшя, але домашніх скандалів.

Більшої кількості розваг, але менших радощів.

Наші будинки виглядають гарними знадвору, але в них живуть розбиті сім'ї.

Молися, сину…

Молися, сину…

Хай слова дитячі

Перлинки, мов нанизує душа,

Нехай вони ведуть через невдачі,

Хай та молитва світить, мов свіча.

Схиляй коліна,

Дасть молитва сили.

Без неї ти, як птаха без крила.

Молися щиро, поки не зав'яли

Тендітні сходи щирості й добра.

Молися, сину,

Небо пильно слуха

Твої слова невпевнено-прості.

В молитві ти знайдеш для себе Друга,

Який тебе не лишить у житті.

ЯКБИ У МЕНЕ БУВ КОМП'ЮТЕР

Один чоловік прийшов влаштовуватися двірником у компанію Microsoft. Менеджер відділу кадрів спочатку задав йому декілька запитань, потім провів невеликий тест і нарешті оголосив рішення:

    – Ви прийняті, залиште вашу електронну адресу, щоби ми могли вам повідомити куди і коли потрібно буде вперше прийти на роботу.

– Але ж у мене навіть комп'ютера нема, - розгублено відповів чоловік, - не кажучи вже про електронну адресу.

– У такому випадку ми не можемо взяти вас на роботу, оскільки віртуально ви не існуєте.

Чоловік вийшов сумний, не знаючи що робити, коли у кишені залишилося всього лише 10 доларів. Проте тут йому в голову закралася одна думка: він заходить на ринок і купляє 10 кг помідорів. Потім він починає ходити від одного дому до іншого, пропонуючи товар, і менше ніж за 2 години йому вдається подвоїти суму. Після того, як він повторив те саме тричі, у нього в кишені було вже 160 доларів. І тут він зрозумів, що з такими прибутками цілком можна обійтися і без роботи.

Щоранку чоловік виходив з дому все раніше і повертався все пізніше, кожного дня подвоюючи, а то й потроюючи капітал. Через якийсь час він купив машину, потім «вантажівку», а згодом відкрив фірму з доставки товарів населенню. Через 5 років чоловік уже став власником широкої мережі супермаркетів. І тут, замислившись про майбутнє, він несподівано вирішив застрахувати своє життя і життя всієї своєї сім'ї.

Після перемовин зі страховим агентом той попросив залишити його електронну адресу, на яку можна було би відправити найвигіднішу пропозицію, на що чоловік, як і декілька років тому, відповів, що в нього немає ні електронної адреси, ні навіть комп'ютера.

–  Це неймовірно, - здивувався страховий агент, - у вас такий великий бізнес і немає електронної адреси! Ви тільки уявіть собі, ким би ви були, якби мали комп'ютер!

Поміркувавши, чоловік відповів:

–       Я був би двірником компанії Microsoft.

Пропозиції для того щоб бути щасливим:

1. Похвали хоч би трьох людей на день.
2. Спостерігай схід сонця хоча б один раз на рік.
3. Щиро і міцно потисни руку комусь при зустрічі.
4. Дивись людям в очі.
5. Співай, коли миєшся в душі.
6. Витрачай менше з того, що тобі платять.
7. Умій прощати собі і іншим.
8. Пожартуй хоча б три рази в день.
9. Віддай усе, що Ти позичив.
10. Сприймай інших так, як Ти хотів би, щоб Тебе сприймали.
11. Знаходь нових друзів.
12. Умій зберегти таємницю.
13. Не відкладай радості на завтра.
14. Визнай свої недоліки.
15. Усміхайся, - це нічого не коштує, але є безцінним.
16. Не молися, просячи дрібниць, - тільки мудрості і відваги.
17. Давай іншим другий шанс.
18. Нічого не вирішуй, коли Ти є сердитий.
19. Віддайся Твоїй праці цілковито.
20. Борони Боже, щоб Ти перекреслив чиюсь надію, - можливо ця людина має тільки її єдину.
І будеш щасливим!

Як прожити один день без нотацій?

1.Будити дитину треба спокійно. Прокинувшись, ваш син чи донька мають побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не смикайте за дрібниці, навіть якщо "вчора попереджували".

2.Не підганяйте. Вміло розраховувати час - це ваша турбота.

3.Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

4.Не прощайтеся, даючи настанови: "Дивись, не бешкетуй", "Принеси тільки хороші оцінки". Проведіть хоча б до дверей, побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів. У вашої дитини попереду важкий день.

5.Після школи зустріньте спокійно, обійдіться без лавини запитань. Якщо дитина хоче поділитися чимось, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім. Присядьте у затишному місці і вислухайте, це не займе багато часу.

6.Якщо вас викликають до школи (а краще самому навідуватися), зробіть так, щоб ваша розмова з учителем відбулася без дитини. А вдома не поспішайте влаштовувати сварку.

7.Кращий час для приготування уроків з 15-ї до 17-ї години. Під час приготування не "сидіть над душею". Однак підтримка потрібна: "Не хвилюйся, тобі все вдасться", "Давай разом розберемося".

8.Протягом дня знайдіть хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині. Не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент немає важливішої справи, ніж турботи, смуток, невдача сина чи доньки.

9.Майте не увазі: навіть "дорослі діти" люблять казку перед сном, спокійну цікаву оповідь, лагідне погладжування. Не нагадуйте перед сном неприємності, не з'ясовуйте стосунки. Напруги за день після цього ніби й не було - дитина засне здоровим, міцним сном.

Діти і робота

Якось один чоловік повернулася пізно додому з роботи, як завжди втомлений і засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п'ятирічний син.

- Тато, можна у тебе дещо запитати?

- Звичайно, що трапилося?

- Тат, а скільки ти заробляєш?

- Це не твоя справа! - обурився батько. - І потім, навіщо це тобі?

- Просто хочу знати. Будь ласка, ну скажи, скільки ти заробляєш в годину?

- Ну, взагалі-то, 500. А що?

- Тат - син подивився на нього від низу до верху дуже серйозними очима. - Тат, ти можеш позичити мені 300?

- Ти питав тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку? - закричав той. - Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати!.. Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшно втомлююсь, а ти так безглуздо поводишся.

Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти в дверях і злився на прохання сина. - Та як він сміє питати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей? Але через якийсь час він заспокоївся і почав міркувати розсудливо: Може, йому дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та біс з ними, з трьома сотнями, адже він ще взагалі жодного разу у мене не просив грошей . Коли він увійшов до дитячої, його син вже був в ліжку.

- Ти не спиш, синочку? - запитав він.

- Ні, тато. Просто лежу, - відповів хлопчик.

- Я, здається, дуже грубо тобі відповів, - сказав батько. - У мене був важкий день, і я просто зірвався. Вибач мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.

- Ой, тату, дякую! - радісно вигукнув він.

Потім він заліз під подушку і дістав ще декілька зім'ятих банкнотів. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав всі гроші разом, і ретельно перерахував купюри, і потім знову подивився на батька.

- Навіщо ти просив грошей, якщо вони у тебе вже є? - пробурчав той.

- Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз вистачить - відповіла дитина.

- Тато, тут рівно п'ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу щоб ти повечеряв разом з нами.

Мораль:

Моралі немає. Просто хотілося б нагадати, що наше життя дуже коротке, щоб проходило воно повністю на роботі. Ми не повинні дозволяти йому протікати крізь пальці, і не приділяти хоч б крихітну її дещицю тим, хто дійсно нас любить, найближчим нашим людям. Якщо нас завтра не стане, наша компанія дуже швидко замінить нас кимось иншим. І лише для сім'ї і друзів це буде дійсно велика втрата, про яку вони пам'ятатимуть все своє життя. Подумай про це, адже ми приділяємо роботі значно більше часу, ніж сім'ї.

Найбільший гріх – гордість;
Найкращий день – сьогодні;
Найкраще місто – там, де ти самоутверджуєшся;
Найкраща робота – та, яку любиш;
Найкращий відпочинок – робота;
Найбільша помилка – втрата надії;
Найбільша слабкість – ненависть;
Найбільший порушник – базіка; 
Найнебезпечніша людина – брехлива;
Найбільша потреба – спілкування;
Найбільше багатство – здоров’я;
Найбільший дар, який ти можеш дати або отримати – кохання;
Найкращі друзі і товариші – книжки;
Найбільші твої вороги – заздрість, скнарність, потурання власним слабкостям, жалість до самого себе;
Найбільша подія у житті – фізичне, психічне і духовне переродження;
Найвідштовхуюче – тиранія;
Найгірша риса – зарозумілість;
Найбільший камінь спотикання – невігластво.