Мамина молитва

Лягає день спочити за селом,
І зорі засвітила темна нічка,
Усе заснуло враз глибоким сном,
Лиш в береги тихенько хлюпа річка.

Лягли тумани сиві на поля,
Вже, нагулявшись, вклався спати вітер,
Дрімає, вкрита травами, земля,
У пелюстках сховали очі квіти.

Усе кругом затихло і мовчить,
Заворожила нічка всіх до ранку,
Лиш мати молода іще не спить,
 Вона співа дитині колисанку.

А ясен - місяць посилає знов
У сон дитячий гарну, добру казку,
У пісню - тихе щастя і любов,
Душевну ніжність, материнську ласку.

І засина дитя солодким сном,
А казка загляда до нього в очі,
У Божій благодаті все кругом,
Молитву мати перед сном шепоче.

Земна краса, спокійний сон дітей...
Хіба для щастя більшого ще треба?
Зорею б шлях світився для людей,
Та линула б молитва мами в небо.

ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ

          Вітаю тебе, дорогий друже!

         Пишу тобі цього листа, хоча мені б хотілося порозмовляти з тобою особисто і наодинці. Але я знаю, що для цього в тебе завжди бракує часу. Вчора вранці, наприклад. Я довго чекав, поки ти прокинешся, щоб разом з тобою побудувати плани на прийдешній день, додати тобі сили і впевненості для нелегких справ. Але ти відвертався, щоб хоч на декілька хвилин продовжити свій сон.

А потім у тебе просто не було часу: вмивався, старанно чистив зуби, прискіпливо одягався, ретельно причісувався...Останній погляд у дзеркало, і ти підійшов до дверей. На якусь мить, коли твій погляд натрапив на Біблію, Я подумав, що ти хочеш прочитати Моє Слово. Але ти пішов,

щільно зачинивши двері.

Протягом дня Я знову і знову намагаюся зав'язати розмову з тобою. Чекав цієї миті. Ти пам'ятаєш сніданок: смачна їжа, запашний чай — це все від Мене. Однак ти навіть не подумав про це, не кажучи все про слова вдячності.

Після поживного обіду ти тяжко зітхнув, а Я стояв поруч і чекав, що саме зараз ти розкажеш про наболіле, про те, що пригнічує душу, і попросиш допомоги. Але якась думка, очевидно дуже важлива для тебе, відволікла твою увагу, і думки закрутилися, шукаючи виходу. Словом, для тебе проблем вистачало завжди. Вони кожного дня навалювалися на тебе таким тягарем, що перекреслювали все інше. Тобі ставало дуже важко. Чому ж ти не звертався до Мене?

Пам'ятаєш, недобра звістка захопила тебе зненацька? Я в той час був біля тебе. Я так хотів висушити твої сльози і навіть намагався зробити це по-Своєму: послав тобі легкий, теплий вітерець, птахів, щоб вони веселим щебетом і співом відволікли тебе від гірких думок; сонячне проміння, голубе небо... — все це для тебе. Але ти вже вкотре нічого не зрозумів, не заговорив зі Мною.

І навіть увечері, прийшовши з роботи — не згадав про Мене. Нашвидкоруч повечеряв, увімкнув телевізор і телепрограми надовго захопили тебе. Невже вони цікавіші, ніж спілкування зі Мною? Невже важливіші і ті проблеми, які не покидали тебе ще й увечері?

Ти втомився за день — Я тебе добре розумію. Не звинувачую за те, що майже у знемозі впав у ліжко. У такому стані важко молитися, думати про духовне, але Я все ж надіявся на це, бо в якусь мить в тебе промайнула думка про Мене. Але це вже було крізь сон, який швидко заволодів тобою. Ти ж не опирався. А Я так чекав... Хотів разом з тобою згадати про день, що минув, проаналізувати його. Повір: Я би потішив тебе, заспокоїв твій біль... Але ти не захотів...

То ж коли настане новий день, згадай про Мене. Пам'ятай, що Я завжди поруч з тобою.

     

ПАРАДОКС НАШОГО ЧАСУ

Парадокс нашого часу полягає в тому, що наші автостради ширшають, а мислення вужчає.

Наші будівлі тягнуться вгору швидше, ніж будь-коли, а терпіння скорочується.

Ми витрачаємо більше, а отримуємо менше.

Ми купляємо більше речей, але менше ними користуємося.

Наші квартири більшають, а сім'ї меншають.

У нас більше вченої мудрості, зате менше власних думок.

Більше експертів, проте більше й проблем.

Більше медикаментів, проте менше здоров'я.

Ми примножили свої статки, проте зменшили свої цінності.

Ми говоримо надто багато, любимо надто рідко, ненавидимо надто часто.

Ми навчилися, як заробляти на прожиття, проте не навчилися, як жити.

Ми додали років до життя, але не життя до років.

Ми побували на Місяці і повернулися назад, проте нам важко переступити поріг і познайомитися з новим сусідом.

Ми освоїли зовнішній світ, але не внутрішній.

Ми очищуємо повітря, проте забруднюємо душу.

Ми розклали атом, але не наші упередження.

У нас збільшилися прибутки, але впала моральність.

Ми ганяємося за кількістю, але губимо якість.

Наш час – це час світового затишшя, але домашніх скандалів.

Більшої кількості розваг, але менших радощів.

Наші будинки виглядають гарними знадвору, але в них живуть розбиті сім'ї.

Молися, сину…

Молися, сину…

Хай слова дитячі

Перлинки, мов нанизує душа,

Нехай вони ведуть через невдачі,

Хай та молитва світить, мов свіча.

Схиляй коліна,

Дасть молитва сили.

Без неї ти, як птаха без крила.

Молися щиро, поки не зав'яли

Тендітні сходи щирості й добра.

Молися, сину,

Небо пильно слуха

Твої слова невпевнено-прості.

В молитві ти знайдеш для себе Друга,

Який тебе не лишить у житті.