суботу, 26 березня 2011 р.

Сприймайте свою дитину такою, яка вона є

        Ми нерідко чуємо, як батьки докоряють дитині: «Не будеш слухатися, я тебе не любитиму». Або: «Не отримаєш нічого, доки не припиниш… (лінуватися, битися, грубіянити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати батькам, слухатися). Ви тільки задумайтеся над цими словами. Дитині прямо заявляють, що її приймають на умовах, що її люблять чи будуть любити, «тільки якщо…». А це западає глибоко в душу дитини.
        Багато батьків твердо переконані, що головні методи виховання – батіг і пряник, тобто покарання й нагороди. Але біда в тому, що ці методи не завжди безвідмовні. Є й інша закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Запам’ятайте, виховання дитини – це зовсім не дресирування, а завдання батьків не виробляти в дитини умовні рефлекси.
        Одна з найважливіших людських потреб – потреба в любові, кожна людина хоче відчувати себе потрібною комусь. Аби дитина нормально розвивалася, треба постійно задовольняти цю потребу: казати дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто хороша. Про вашу любов свідчать також привітні погляди, ласкаві дотики, обійми і, звичайно, прямі слова: «Як добре, що ти у нас є», «Ти мені подобаєшся», «Я люблю, коли ти вдома», «Мені добре, коли ми разом».
        Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир радить кілька разів на день обіймати і пригортати дитину. За її словами, щоб добре почуватися, потрібно не менше восьми обіймів на день! І, до речі, не тільки дитині, а й дорослій людині. Такі знаки безумовного приймання особливо потрібні дитині. Вони підтримують її емоційно, допомагають психологічно розвиватися. Без таких знаків у дитини виникають емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то й нервово-психічні розлади.
        Пам’ятайте: чим частіше батьки сваряться на дитину, докоряють, критикують її, тим швидше вона доходить висновку: «Мене не люблять». Щоб ваші діти ніколи не переживали такі почуття, дорогі батьки, запам’ятайте ці правила:
  • Можна бути невдоволеним окремими вчинками дитини, але не дитиною загалом.
  • Можна засуджувати вчинки дитини, але не її почуття, хай там які вони небажані або «недозволені».
  • Незадоволення поведінкою дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття її.
  • І наостанок: розмовляйте з дитиною на важливі для неї теми, намагайтеся зрозуміти її і прийняти такою, як вона є.
Спілкуйтесь більше зі своїми дітьми!


Немає коментарів:

Дописати коментар